Коріння

«Реве та стогне Дніпр широкий» — Шевченковим рядком
озивається саме серце країни. Київ, Полтава, Черкаси над
Дніпром і степовий Кропивницький, а між ними — пшеничні
рівнини й ріка, що несе пам'ять тисячоліть

«Лупайте сю скалу!» — закликав Іван Франко, і ця впертість
живе в камені краю. Кам'яний Львів, барокова позолота, віра,
що століттями берегла мову й гідність

За горами — зелені хребти Закарпаття, смерекові ліси,
полонини й джерела просто з каменю, Ужгород і Мукачево біля
підніжжя. Тут дихаєш на повні груди і світ починається спочатку

«Садок вишневий коло хати» — Шевченків образ дому оживає
серед білених стін і рушників. Подільські простори від Вінниці до
Хмельницького, Кам'янець над каньйоном, букова Буковина й
«маленький Відень» Чернівців

«Хто вам сказав, що я слабка?» — писала Леся Українка, донька
цієї волинської землі. Край озер і прадавніх лісів: Луцьк і Світязь,
Рівне, Житомир, золоті бані Чернігова й тиха Десна.

«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»
Шевченків заповіт краю вільних людей. Колись сюди йшли селитися
«на слободі», а згодом постало місто університетів і сміливої думки

«Борітеся – поборете!» – Шевченкові слова дихають козацькою
волею цього краю. Хортиця і Січ, Дніпро-Січеслав на великій ріці,
залізна руда Кривого Рогу – козацький дух і металургійний вогонь

Терикони й сталь Донецька й Луганська, Маріуполь над морем,
Краматорськ і соляні шахти Соледару, а над ними — широкий
степ. Це земля, де найдорожче гартується під тиском, а світло
жевріє навіть у пітьмі

Чорне море й порти, одеська сіль, корабели Миколаєва,
херсонські баштани й рожеві солоні озера. Тут небо сходиться з
водою, а вітер пахне свободою і сіллю

Гори, що спускаються до самого моря, виноградники, Сімферополь
і Севастополь, ханський Бахчисарай і Ластівчине гніздо на скелі.
Це край пам'яті й світлої туги і тихої віри, що додому повертаютьс